Всі люди на колінах…. «Пливе кача» пробирала до самих кісток… Напис «Вантаж 200» різав так по душі, що відключав свідомість…пом”яніть..

Валентина Шевченко

вся Котельва стояла наколінах…. «Пливе кача» пробирала до самих кісток… Напис «Вантаж 200» разыгрывала так по душе, что відключав свидомість… Море прапорів України складало шану цій дівчинці….

А потом я була у двора….

«Дівчинко моя, ми винні, що не вберегі…. Пробач нас….»

«Ти ж казала, як же там хлопці будут без мене?…. Подивись, вони приїхали до тебе….»

«Донечко, ми собі ніколи не пробачимо…»

Ці слова мами Валентини, яко обіймає труну, луною стоя у вухах…. А перед очима батько Олександр, який сидит на стульчике біля своей донечки, а плечі ходором ходитъ отъездъся…. А поручная сестра Аничка, которая заламывает руки и отводит мокроту от мокроты до неба….

І багато-багато хлопков у військовій формі…

Все вірили… сподівалися… молилися…. А раптом жива….

Господь забрал свою красивую девочку, молодую маму, у Своей обители….

З поміж всього Оля обрала Україну!!!! Віддала їй себе всю!!! Віддала найцінніше!!!

Господь таких не забывает…. Дуже віримо, що Він їй приготовав блаженне вічне життя…

Але ж як батькам, сестрам, донечці змиритися с цим???

Як жить??? Як сприйняти цю жорстоку реальность??? Як навчитися жити без своєї кровинки???
Страшно явити……..

Було у батьків дві донечки… це як у птаха два крила. І коли одни крило відрубати, згодом рана наче и заживе, але злетити птах не може, бо він безсилий….

Господи, упокой світлу душу Жінки, Патриота, Героя у Царстві Небесному!!!

Господи, дай сили пережити близьким цю втрату!!!

Господи, ЗНІМИ З УКРАЇНСЬКИХ АВТОМОБІЛІВ НАКЛЕЙКУ “ВАНТАЖ 200” !!!