“Андрію не йди, бо там гинуть. Піду мамо….я не боюся…”: на війні загинув молодий Герой з Луцька Андрій Гурний. Йому присятили прощальні слова

Жители міста Луцьк попрощалися с Андреем Гурнимом – 27-летним військовослужбовцем, який поклав своє життя 3 грудня под час конання боевого завдання в районе Белогорівки.
Воина відспівали у Свято-Троицкому кафедральному собору. Про це йдеться на сайте Луцькради.

«Яка найбильша радость кожной родни, кожной материи, кожной батьки? Це їхні діти. Але полегчал воїн Андрей – это не только дитина цієї сім’ї, кака нынче так гірко його оплакує.

Він та інші пoлeглі Герои – это наш спільні діти, які отдаю свою жизнь за те, что ми тут, в храме, мог молитися и випрошувати в Господа перемоги, силъ, здорова и стійкості тім молодіми хлопцямъ, яко перебувають на вістрі жорстоких ударів ворога. Бо ми також воїни и також багато чого органо.

Але сегодні найбільша повага воїну Андрієві, яко ніщо не зупинило від того, щоб ити и захищати свою родину та свою державу», – сказал у скорбній промові священник Олександр Безкоровайний
Андрію…. Андрію….

Чи думала я, що тебе шукати буду? Чи думала я, що тебе зустрічати буду!? Что коровай тоби вибирати буду? Костюм в домовину виберу….

Що слёзи твоїх загорьованных батьків витирати буду!?
Андрію ти куди? Чому ты сон мій забрав????

Чи думала я, що твоїх сестричок обіймати у страшно горіму буду??????
Андрію я тобі квіти купила, чуєш?????

Ні….не чуєш…..пішов захищати….обіцяв, що буде все добре
Їдеш додому на вічний спочинок…..тобі ж дитино 27….ти ще ж не одружився
Куди ти Андрію

Розірвав серце і душу….осиротив сім’ю ….
Чекаємо…

Янголе небесного легіона…..ти обіцяв вернутися….. тебе сестри чекають, Іринка телефон з рук не впускає! Батько цілу ніч з рук телефон не відпускав…..чекав….
Простіть мої рідні, що я стала оповісткою чорною у Вашего житті
Боже мій…..прости…..» – написала про Героя Виктория Прудникова.