Пихатий мажор не заплатив бригаді за емонт квартири. Дізнавшись, як його провчили роботяги, батько-мільйонер втратив дар мови …
Вадим був сином мільйонера і з самого дитинства звик, що до нього завжди і скрізь має бути особливе ставлення.
Одягався тільки в модних бутиках і кожен день намагався гуляти без зупинки. Бар клуб сон бар клуб. Приблизно такий розпорядок життя був у нього останнім часом.
Він звик, що до нього завжди і скрізь має бути особливе ставлення, у прислуги в будинку, в краще ресторані міста, або ж на пікніку у мера міста.
У друзях у нього були лише найвідоміші люди міста, моделі, молоді бізнесмени та успішні спортсмени. А катався хлопець на дорогому новенькому порше.
Але по суті, за мішурою з грошей він нічого з себе не уявляв. Хлопцеві було 25 років, а він жодного разу в житті не працював.
Отримав деяку престижну освіту. Та й то, все це було за рахунок зусиль батька. Хлопець то і в вузі не з’являвся, зате батько Гнат, був основним інвестором цього вузу. Тому-то і на прогули хлопця все закривали очі.
«Ну хоч якась освіта буде, авось стане в нагоді» — думав батько.
Сам же він був людина вкрай розумним і освіченим. Мав 2 технічних вищих освітах і добре розбирався в техніці та електроніці.
В молодості працював навіть на заводі головним інженером. Та й дружина його Марина була жінкою освіченою і працювала радисткою. Пара з дитиною трохи затягувала, а особливо за тими мірками. А коли начебто вони ось тільки зважилися, на поповнення в родині, біда прийшла звідти, звідки не чекали.
Країна почала розвалюватися і люди технічних професій стали особливо нікому не потрібні. Як би боляче не було залишати такий високий пост головного інженера Гнату, але все ж робити було нічого і вони з Мариною подалися в комерцію.
І їм пощастило, вони нібито потрапили в струмінь бізнесу, їздили до Туреччини за оптовими поставками одягу та іншого барахла і втридорога продавали його у нас.
Так і незабаром утворився їхній бізнес. Але як тільки вони встали на ноги і накопичили хороший капітал, вони перейшли в інше русло і батько Гнат почав поставляти вже техніку в країну. Це припало на самий пік, і він став одним з найбагатших людей в місті.
Все йшло в гору і пара нарешті зважилася на дитину. Дитина була пізній і ріс в розкоші. Хоч парі було за 35, на момент народження, але Вадим народився абсолютно здоровим і міцним хлопцем.
З дитинства він знав, що в цьому світі можна було все купити за гроші. І активно цим користувався.
Його по початку віддали в саму звичайну школу, але він вже тоді розумів, що за соціальним статусом він набагато вище однокласників і всіляко ними маніпулював за невеликі гроші. Тому незабаром його довелося віддати в приватну школу, де росли такі ж розпещені дітлахи.
Бід він не знав аж до 14-ти років. Тоді-то вперше він стикнувся з цим жорстоким світом.
Його мама захворіла, при чому хвороба прогресувала вкрай стрімко. Буквально за 3 місяці вона стала повністю прикута до ліжка.
Вадим ридав і вимагав у батька, щоб він не скупився, і дав лікарям більше грошей. Щоб вони її нарешті вилікували… Хлопець не розумів, що це було неможливо.
«Син, лікарі не зможуть вилікувати маму, вони лише їй трохи допоможуть. Зараз замість, того, щоб закочувати скандали, краще просто побути з нею. Від цього всім буде краще » — говорив батько.
Але до хлопця це нібито не доходило.
Він і в дитинстві був важкою дитиною, який вічно хуліганив і забивав на всі правила, а після смерті матері став абсолютно некерований.
Він тікав з дому і постійно десь гуляв. То брав дорогі машини у знайомих постарше покататися і потрапляв в неприємності. Він навіть зв’язався з не найкращою компанією, але благо скоро перестав з ними спілкуватися. Оскільки був набагато багатшим і стало просто нецікаво.
Прірва між батьком і сином лише росла, і вони практично не спілкувалися. Гнат був весь у справах, і вирішував важливі питання. Так що на витівки сина у нього особливо не було ні сил ні часу, а Вадим же був зайнятий розвагами.
Ще більше прірва між ними збільшилася, коли через 7 років, після загибелі дружини, він знайшов собі нову жінку. Тоді Вадим взагалі кілька місяців не спілкувався з батьком, але все ж заговорив, коли знадобилися гроші…
Останнім часом хлопець повертався додому зі скандалами, він шукав привід з ким би зачепитися і посваритися. І батькові це порядком набридло.
Потрібно було щось вирішувати, і Гнат вирішив, що найпростіше буде просто, щоб Вадим почав жити самостійно, хоча б окремо від батьків і запропонував синові вибрати самому будинок або квартиру, яку батько йому збирає. Та й ремонт він сам нехай придумає.
Батько сподівався, що це захопить хлопця і він хоч якось буде зайняти справою.
Вадим був лише радий, бо їздити з центру на свої тусовки йому було б набагато простіше, ніж кожен день кататися з загорода.
Квартиру вони купили і навіть найняли бригаду робітників, яку зроблять ремонт. Вадим особливо не парився, і вибрав звичайних роботяг, у яких були хороші оцінки на якомусь сайті.
І вони почали робити у нього ремонт…
Ось тільки Вадим, всі гроші, які Батько виділив йому на ремонт прогуляв і витратив на охмуріння чергової світської красуні, і розплачуватися з бригадою йому по суті було нічим.
Тоді в голові хлопця дозрів план…
Бригадир набрав хлопцеві, що чекає грошей за роботу, бо більша частина вже зроблена. Стіну вирівняні, плитка покладена, шпалери поклеяни.
Хлопець прийшов в квартиру тільки з однієї думок, знайти всі косяки робітників, щоб не платити їм не копійки.
Зустріли його на вході в квартиру 3 звичайних мужика разом з бригадиром.
Вадим пройшовся по кімнатах, і прикопувався до кожної стіни.
— Тут не рівно, там криво… — Вічно видавалося з вуст хлопця.
Бригадир лише злісно прикладав рівень до стіни і показував, що все рівно, але Вадима було не переконати.
Зайшовши у ванну кімнату, він побачив. що невелика частина підлоги була викладена плиткою іншого кольору. Тут скандал розгорівся ще сильніше.
— Це ще що закричав хлопець, що ви мені тут виклали, квадрат Малевича блін якийсь… На скільки ж потрібно бути безруким, щоб так плитку покласти… — закричав хлопець.
— Бригадира ж прорвало… Ти сам мені написав, що все ок тиждень тому . Ми з тобою обговорили. що тут джакузі стояти буде, і все одно не видно буде, яка там під ним плитка.
— Все не хочу нічого чути, забирайтеся.
— Де гроші і коли будуть?
— Які гроші, ви тут стільки накосячили, що повинні мені ще будете грошей заплатити, щоб я нормальну бригаду найняв і все переробив. А не пройдисвітів з вулиці набирав. Або мені меру зателефонувати? У вас роботи в місті тоді зовсім не буде, та й дітей ваших ні в одну школу не візьмуть. Так що геть!
Мужикам нічого не залишалося, як піти. Вони були звичайною бригадою, яка і працювала-то неофіційно, так що з такою впливовою людиною їм змагатися було важко.
Та й вперше в їхній кар’єрі таке було, щоб такий впливовий хлопець, їх так з грошима перекидав.
Від невдоволення і безсилля вони стояли біля під’їзду цього будинку і покривали голого мажора всіма можливими словами.
До них підійшов Дід.
— Негоже такими словами виражатися, мужики! Тим більше ви ж в центрі міста стоїте, в елітному районі. Тут люди вкрай виховані живуть. Тож поважайте себе та інших
— Ага, на так, виховані… Ми цьому гаду, 3 тижні ремонт робили, все ідеальне зробили, аж натішитися не могли, як добре все вийшли. А він нам навіть не заплатив.
— Ну — ка цього про кого це ви говорите, я тут кожного знаю.
— Та про цього, синку з 12 поверху. Зовсім знахабнілий… Так яб його…
— Дивно-зазначив Дід. Я батька його знаю, людина вкрай порядна і поважний. Дайте-но подумати.
Тоді Дід порадив мужикам, як правильно діяти, щоб провчити хлопця, який не знає ніяких країв…
Коли роботяги зробили те, що порадив Дід. То навіть мільйонер був в шоці…
Вони в нахабну з’явилися до нього додому і стали вимагати чоловіка. Той не дивлячись на свій статус вийшов до людей, і бригадир розповів все, як є.
Батько був у нестямі від злості на сина. Він в той же день набрав йому і зажадав його приїхати.
Син Батькові перечити не міг, так як знав, що залежить від нього повністю. Гнат зажадав від нього пояснень, а коли той і 2-ух слів зв’язати не зміг, то почав свою промову…
«Та ми з матір’ю з самих низів піднімалися, коли в країні нікого нічого не було. Самі все це будували, а та неженка, жодного разу лопату в руках не тримав. У житті жодного дня не працював. За тебе нетямущі мені довелося інститут проплачувати, а ти тільки й робиш що гуляєш і грошима сорішь направо і наліво.
А тут я дізнаюся, що ти моє ім’я ганьбиш перед звичайними людьми, які на життя потім і кров’ю заробляють. Все цьому балагану прийшов кінець, ми з мужиками поговорили і прийшли до угоди. Тепер ти у них в бригаді працювати будеш, і не дай Бог хоч одна скарга. Грошей від мене більше в житті не побачиш. А тепер забирайся, додому на автобусі поїдеш!»
Вадим того ж дня відчув на собі гнів батька. Він забрав у нього машину, і заблокував всі його рахунки. Грошей давав лише на те, щоб добиратися до роботи на автобусі і назад. Робити було нічого і хлопець 3 місяці за безкоштовно відпахав в їх бригаді. Додому приходив до ночі і відразу де валився без сил спати. По початку нічого не виходило, і А спина і ноги ніби відвалювалися.
Але незабаром він звик і зміг опанувати навіть навичками. Він сам собі в будинку доробив ремонт, а за весь цей час на нього не надходило жодної скарги. На одному з об’єктів він навіть зустрів дівчину красуню, яка була донькою однієї з замовник, і почав з нею спілкування.
Через 3 місяці він був вже абсолютно іншою людиною. Почав зустрічатися з тією дівчиною і про гулянках і розвагах забув геть. Коли син виправився, батько його «прийняв назад під своє крило», але хлопець вже не особливо туди хотів.
Він вирішив, що буде намагатися будувати бізнес в будівельній сфері, і лише трохи покладався на гроші батька по початку. Незабаром він взяв у свою нову фірму а мужиків, яких колись перекинув, платив щедро і постійно постачав замовленнями.